“Я” захищене від смерті своїм нарцисизму і нарцистичним лібідо: отже,його ненависть до об’єкта не може нічого вдіяти проти Я. Аби самогубство вдалось, має бути згода на смерть із Я. І рішення померти є відмовою від боротьби, яке бачиться як марна, будь то внутрішня боротьба проти Суперего, чи боротьба із зовнішньою небезпекою.
Самогубство: а саме насилля направлене проти себе, таке ж по суті скандальне, як і вбивство. І це насилля включає в себе багато інших пристрастей, окрім пристрасті самознищення, що вже нагадує стоїстичні принципи, які йдуть ніби всупереч
будь-якому імпульсу життя, підживлюючи ідею того, що ніщо не вказує на те, що щастя є природним призначенням цивілізованої людини.
