Змішування не робить відмінності

У функції групи принципово виключається питання про бажання, оскільки бажання – це слід нестачі в суб’єкті, слід його неповноцінності. Бажання, за своєю суттю, будується на визнанні цього нестерпного факту, що саме в Іншому лежить той об’єкт, який я бажаю, об’єкт, який мені підходить, об’єкт, який належить мені, який є моїм. Бажання походить з цієї вихідної позиції, де об’єкт знаходиться в полі іншого, бажаючи відновити цей об’єкт, щоб нарешті досягти повноти, яка є руховою ілюзією, необхідною для життя та любові. Бажання -це, фактично, зберігання в іншому різних об’єктів мого бажання. Єдиним способом знайти, принаймні у уявному, цей об’єкт – це тісно змішатися з цим іншим, щоб встановити зв’язок із тим, хто має цей суверенний об’єкт. Для цього немає іншого рішення, окрім як змішатись з іншим, у якому я помістив свій об’єкт, саме в цьому полягає поле зв’язку та любові. Змішування, різноманітність, змішування – це те, що зводить нанівець відмінності і водночас змушує нас розпізнавати це у русі бажання.