Опис
Чи часто зустрічаються психотичні суб’єкти на аналітичних кушетках? Чи правда те, що зло, яке живе в них, повністю не бажає підкорятися психоаналізу, як деяка полеміка, часом пристрасна, намагається це уявити? Які умови є необхідними для цих пацієнтів, чия структура відрізняється від «банального» неврозу для того, щоб перейти поріг двері аналітика і особливо первинної консультації і не випаруватись з перших ж сеансів?
Звичайно, зовсім нелегко визначити, чи належить пацієнт, якого ми вперше бачимо перед собою (крім заявленої фази марення), до однієї психічної структури, чи іншої.
Поки що психотичне пробудження не відбулося, коли воно ще тільки латентно, психотик нагадує невротика, як дві краплі води, та все ж його структура залишається структурою психозу, і можливість марення буде перебувати постійно у філігранній формі. Ця маячня ще є прихованим, непомітним, інтегрованим у абсолютно логічну, зв’язкову думку. І саме там, на початку аналітичної роботи, прекрасна класична психіатрія, надто часто недооцінена сучасними психоаналітиками, заслуговує на те, щоб у ній знайти втрачену цінність витонченості точних спостережень, заснованих на клінічних дослідженнях, що є безцінним багатством. План лікування не може бути складений добре якщо практикуючий лікар не бере до уваги цей солідний вклад, передаючи не тільки теоретичні знання, а й контакт з пацієнтом, тісній співпраці з лікарняними установами.
Відгуки
Відгуків немає, поки що.