Клініка переходу до дії

Перехід до дії (імпульсивна та агресивна поведінка) теоретизується відповідно до чотирьох основних концепцій. Французька концепція, що відсилає до спадковості та вимирання, підкреслює поняття психічного дисбалансу та конституційної перверсії. Німецька концепція позначає, з одного боку, область шизофренії, з другого – область психопатичних особистостей. Англосаксонська концепція, зосереджена на психосоціальному вимірі, відкриває перспективу соціопатії та межових станів (термін, який найчастіше перекладається як прикордонні стани). Це останнє поняття сприятиме розвитку концепції прикордонних станів (Раулт, 2002b), перш ніж тема акту охопить три категорії: підлітки, сексуальні агресори та серійні вбивці. Нарешті, психоаналіз в основному ставить під сумнів відігрування (інсценування поза лікування потягів викликаних ним замість згадки) (Лапланш, Понталіз, 1967) до оновлення розуміння концепція Лакана під час його семінару 1967 року з психоаналітичного акту. Ці різні підходи позначають безліч значень, що охоплюють поняття акта, надаючи йому певної непрозорості. Це пропонує нам переглянути це поняття принаймні в його орієнтації в психоаналітичній психопатології.